Символ: спалений російський «Термінатор»

Міф, що існував десятиліттями, розсипався за лічені роки великої війни. Російська армія, яку називали другою у світі, втратила десятки тисяч одиниць техніки, а її найрозпіареніші зразки зброї дедалі частіше існують лише у презентаціях, промовідео чи на парадах.

Щодня на війні гинуть сотні російських військових. Авіація РФ роками не ризикує підлітати впритул до фронту. Чорноморський флот люб’язно позбавили флагмана й відтіснили у віддалені порти. Єдина тактика, яка досі приносить росіянам певні результати, — штурми, коли піхота йде вперед пішки, на мотоциклах чи навіть самокатах, а вантажі перевозять віслюки.

При цьому Росія продовжує вихвалятися «новітніми» розробками, хоча багато з них стали радше символами пропаганди, ніж реальної військової сили.

Найяскравіший приклад — танк Т-14 «Армата». Його розробляли з 2009 року, називали найкращим танком світу, планували закупити 2300 машин, а у 2021 році заявили про початок серійного виробництва. Головною особливістю мала стати безлюдна башта, а також «стелс»-технології, що нібито зменшують помітність машини. Проте експерти одразу звернули увагу на слабкий двигун, вразливість башти та недоліки комплексу активного захисту «Афганіт», який не здатний ефективно перехоплювати атаки згори — саме такі, які сьогодні найчастіше здійснюють сучасні протитанкові комплекси та FPV-дрони.

Згодом навіть російські посадовці змінили риторику — із прориву світового танкобудування танк визнали непридатним для сучасної війни. У реальних боях Т-14 так і не з’явився. Машина виявилася надто дорогою, надто «сирою» і надто розпіареною, щоб ризикувати її знищенням. Тим часом Росія воює модернізованими Т-62, прийнятими на озброєння ще у 1961 році, і втратила вже значно більше за 10 тис. танків.

Схожа історія — із винищувачем Су-75 Checkmate. У 2021 році Росія презентувала його як конкурента американського F-35, організувавши маркетингову кампанію вартістю $30 млн із рекламними роликами й навіть парфумом на честь літака. Проте роки йшли, а макет так і залишився макетом. На додачу Росія досі не має технологій, які дозволили б її літакам ефективно протистояти іноземним винищувачам п’ятого покоління, а санкції значно ускладнили виробництво сучасної авіоніки та інших критично важливих компонентів.

Не виправдала завищених очікувань і бойова машина підтримки танків «Термінатор». Її створювали як універсальний засіб захисту танків від піхоти та легкої бронетехніки. Проте вже перші бої в Україні показали її вразливість, а поява FPV-дронів зробила застосування машини ще небезпечнішим. Уже на початку 2023 року було підтверджено знищення першого «Термінатора», а згодом ці машини майже не використовували на передовій.

Провалом став і проєкт універсальних корветів 22160. Їх задумували як багатофункціональні кораблі з модульним озброєнням, але самих модулів так і не створили. У результаті кораблі отримали слабке озброєння, поступалися за характеристиками навіть значно старішим аналогам, а самі російські експерти назвали цей проєкт найбільш невдалим у сучасній історії флоту. Символічним фіналом стало знищення корвета «Сергій Котов» українськими морськими дронами Magura V5 у березні 2024 року.

Ще один довгобуд — стратегічний бомбардувальник ПАК ДА. Його розробляють із 2008 року, спочатку називали літаком п’ятого покоління, потім — уже шостого. Проєкт передбачає використання стелс-технологій, великої дальності польоту й навіть перспективу безпілотних режимів. Але Росія так і не продемонструвала володіння необхідними технологіями, а міжнародні санкції обмежили доступ до компонентів і матеріалів, без яких такий літак практично неможливо створити.

Повномасштабна війна стала випробуванням не лише для російської армії, а й для всієї репутації її військово-промислового комплексу. Те, що роками подавалося як символ технологічної переваги, виявилося дорогими, недопрацьованими або взагалі неіснуючими проєктами. Саме тому одним із символів української боротьби стало не лише знищення російської техніки, а й руйнування міфу про непереможність російської зброї.

Це — глава із продовження книги «50 символів боротьби». Придбати першу частину та пов’язазні з нею товари можна (і варто!) тут.